Валентин Дзюбенко: релігійна складова арабо-ізраїльського конфлікту

Вчора, 14 травня, рівно через 70 років після проголошення Декларації незалежності Ізраїлю, Сполучені Штати Америки офіційно перенесли своє посольство в Ізраїлі з Тель-Авіва до Єрусалиму, таким чином визнавши Єрусалим столицею Держави Ізраїль. Це рішення президента США Дональда Трампа викликало обурення серед палестинців, які вважають, що Єрусалим окуповано Ізраїлем, а його східна частина має стати столицею Держави Палестина. Зіткнення протестуючих палестинців з ізраїльськими військовими на кордоні Сектору Гази та Ізраїлю, а також на Західному березі ріки Йордан лише сьогодні забрали життя декількох десятків чоловік, залишивши ще близько 1000 пораненими.
 
Причини, за якими питання Єрусалиму стоїть настільки гостро, не лише політичні. Одним з факторів, що впливають на розгорання конфлікту і суперечок навколо Єрусалиму, є релігійний. Це місто, а особливо Східний Єрусалим, є важливою святинею для представників усіх авраамічних релігій. Саме там знаходиться Храмова гора (івр. Хар а-Баіт або Хар а-Морія, араб. Аль-Харам аш-Шаріф), на якій знаходились Перший та Другий єрусалимські храми, а сьогодні там розташовано мусульманські святині: Аль-Акса (Віддалена мечеть) та Масджид Куббат ас-Сахра (Купол Скелі). В останній знаходиться скеля, на якій, як вважається, Бог встановив весь світ на третій день творіння. До неї батько євреїв та арабів Авраам прийшов зі своїм сином, щоб принести його в жертву, але Бог в останній момент зупинив його. Тут спав Яків, онук Авраама, та бачив свій сон. І саме це місце купив цар Давид в євусея Аравни, щоб поставити там жертовник Богу Ізраїля. На цій горі син Давида Соломон пізніше побудував Перший Храм. Він був зруйнований царем Вавилону Навуходоносором ІІ в 586 р. до н.е. (422 р. до н.е. згідно з традиційною єврейською хронологією). Через 70 років на цьому ж місці було побудовано Другий Храм, який також було зруйновано в 70 р. н.е. римськими військами на чолі з Титом. Згідно з іудейськими пророками на цьому ж місці має бути побудований Третій храм, що пов’язується з приходом Месії.
 
 
Для мусульман це місце також важливе не тільки тому, що воно пов’язане з пророками, яких вони визнають та поважають разом з іудеями. Ісламська традиція пов’язує це місце з подіями, які описуються в Корані: «Слава Тому, хто переніс уночі раба Свого з Мечеті Забороненої до Мечеті Віддаленої задля того, щоб показати йому частину знамень Наших. Ми благословили околиці її, і Він – Всечуючий, Всевидячий! (17:1)». Йдеться про дивовижну подорож пророка Мухаммеда на крилатому коні з Мекки до Єрусалиму і його підняття на небеса.
В результаті Війни за незалежність 1948 р. Храмова гора та Східний Єрусалим опинились під контролем Йорданії. Під час цієї війни Храмова гора не грала особливої ролі в арабо-ізраїльському конфлікті. Король Йорданії Абдалла піклувався про захист Аль-Харам аш-Шаріф від потенційного нападу з боку євреїв, але прем’єр-міністр Ізраїлю Давид Бен-Гуріон не ініціював жодних військових операцій з метою взяти під контроль Східний Єрусалим та Храмову гору. З цього часу і до 1967 р. євреї на Храмову гору та до Західної стіни не допускалися, не зважаючи на договір про перемир’я, який закликав до вільного доступу до всіх святинь.
Переломний момент в стосунках арабів і євреїв навколо Храмової гори відбувся в 1967 р. В ході Шестиденної війни 1967 р. Ізраїль взяв під свій контроль Східний Єрусалим разом з Храмовою горою. Ізраїль передав контроль над мусульманським комплексом на горі так званому Єрусалимському ісламському вакфу (спеціальна рада, яка контролює та наглядає за Храмовою горою). Однак різні уряди Ізраїлю не один раз відкидали прохання різних мусульманських лідерів на суверенітет над Східним Єрусалимом та Храмовою горою. Палестинці вважають Східний Єрусалим окупованою територією. Уряд Ізраїлю проголосив їх «спірними» місцями. Євреям було дозволено відвідувати Храмову гору, але було заборонено молитись на ній. Головний рабинат Ізраїлю заборонив іудеям перебувати на території гори, аргументуючи це галахічними постановами. Не дивлячись на це, є ряд рабинів та іудейських релігійних діячів, які періодично намагаються пронести на гору релігійну атрибутику та провести там молитву, що викликає протести з боку мусульманського населення.
 
Після того, як Ізраїль заволодів Храмовою горою та Східним Єрусалимом, і без того напружені стосунки з палестинцями та навколишніми арабськими країнами погіршилися. Чимало мусульманських політичних та релігійних лідерів закликали до джихаду (священної війни) і «звільнення» цих місць.
Серед певної частини єврейської спільноти так само посилились радикальні настрої, які виражались, наприклад, в ідеї підриву ісламських святинь на Храмовій горі для будівництва Третього храму. В 1984 році Ієгуда Еціон був заарештований і засуджений до 7 років ув’язнення за підготовку підриву мечетей на Храмовій горі.
Існує думка, що відвідування Аріелем Шароном Храмової гори в супроводі декількох сотень військових у вересні 2000 року, було сприйняте палестинцями як провокація, яка стала останньою краплею в надзвичайно напружених стосунках між палестинцями і євреями, і спричинило початок Другої палестинської інтифади, більше відомої як «Інтифада Аль-Акси», яка тривала 5 років і забрала життя тисяч палестинців та євреїв, військових і мирних жителів.
В останні декілька років Храмова гора та Східний Єрусалим лишаються тими точками на мапі сакральних місць, навколо яких відбуваються постійні загострення конфлікту, кровопролиття та взаємні звинувачення. Арабо-ізраїльський конфлікт і його релігійний вимір розгортається не лише на тлі минулого, яке формує святість цих місць, але й в перспективі майбутнього, адже в іудейській, християнській та ісламській есхатологіях територія Ізраїлю та Палестини, а особливо Єрусалим – головна сцена Кінця історії.
 
 
Автор: Валентин Дзюбенко
 
 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *