Руслан Халіков: люди, які не знали часу

Багато хто відмовляється вчити англійську, коли бачать таблицю часів. Теперішній простий, той, що минув, тривалий, майбутній в минулому, і так до горизонту. Кожен час відповідає особливій ​​ситуації, свідком або учасником якої ти став. Напевно, це говорить про педантичність і пунктуальності британців. А про що говорить мова, в якій немає категорії часу взагалі? Як живуть люди, які виросли в цій мові?

Ми сприймаємо час як абстрактну тривалість рівних відрізків, що рухаються в одну сторону — в майбутнє з минулого. Час ділиться на минуле, майбутнє і сьогодення, доба — на 24 години, а кожна година, будь вона денна або нічна, — на 60 хвилин. Цей поділ відображається і в нашій мові, де є відповідні слова і категорії. А ось в мовах стародавньої Месопотамії і Єгипту категорії часу не було. Як і в світогляді семіто-хамітських народів не було однорідної прямої стріли часу, розбитої на рівні відрізки.

Пітер Брейгель (старший). «Зведення Вавилонської вежі»

Головна категорія у семітського і давньоєгипетського дієслова — вид. У нас він теж є, буває доконаний і недоконаний. Філологи називають ці види перфективом (Praeteritum) та імперфективом (Praesens-Futurum). Перфектив висловлює однократно-закінчену дію, в будь-якому часі (зробив, роблю, зроблю якось), а імперфектив стосується дії, яка тривала деякий час, триває до моменту мовлення або триватиме в майбутньому (пив, п’ю, буду пити). У російській зазвичай для імперфектива в майбутньому часі потрібно додаткове слово «буду», а ось в українській, наприклад, є спеціальна форма (пив, п’ю, питиму).

Відсутність часу в дієсловах стала важливою особливістю шумерської мови, а в аккадській з’явилися вже граматичні категорії для доконаного і недоконаного видів — hamtu (перфектив) и marû (імперфектив). При цьому імперфектив зазвичай використовувався в головному реченні, а в другорядному — частіше перфектив. Тобто «ти робиш або робив так, значить станеться це». Можливо, це пов’язано з уявленнями жителів Межиріччя про долю: що б ти не робив, результат гарантовано. Годин не помічали і носії інших семітських мов — араби, угарити.

Коли в Єгипті і Месопотамії все ж почали звертати увагу на минуле і майбутнє, для позначення відносин часу використовували ті ж прийменники, що і для відносин місця. Наприклад, єгипетський прийменник r-s; («після») буквально перекладається як «за спиною». Так само і у вавилонян слова alāku ( «йти»), rūqu (далекий, древній) спочатку позначали просторові відносини, і лише згодом були перенесені на часові.

При цьому ні давньоєгипетська, ні семітські мови зовсім не були такими бідними, щоб не придумати спеціальних слів. Просто час розумівся в просторовому сенсі, причому минулий час позначався як місце перед обличчям того, хто говорить, а майбутнє — за його спиною. Ця характеристика властива і російській, наприклад, минуле можна назвати «предшествующим», а майбутнє — «последующим». Це знак прихильності людини в традиційному суспільстві до минулого, часу міфів і предків, тоді як сучасна людина більше орієнтується на майбутнє, прогрес та розвиток.

Не розуміли єгиптяни і жителі Межиріччя навіть нашого звичного поділу часу на рівні відрізки. Доба складалася з так званих «варт», їх була рівна кількість в світлий і темний час, але ж це значить, що взимку і влітку варти включали різну кількість хвилин. Так само і точкою відліку часу був не «Великий вибух», а, наприклад, початок правління монарха. Час, як і простір, древні сприймали як щось якісно неоднорідне, розділене на нерівні проміжки. Але це вже зовсім інша історія…

 

Автор: Руслан Халіков

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *