Аудіотероризм MUSLIMGAUZE: музика як політичне

20 років тому, 14 січня 1999 року, пішов з життя Брін Джонс – британський музикант, більш відомий як Muslimgauze. Він виділяється з-поміж багатьох інших музикантів, які працювали та продовжують це робити в жанрі, який дуже широко та умовно можна назвати «постіндастріал», тим, що на його творчість та світогляд надзвичайно сильно вплинула історія та культура Близького Сходу, а також найбільша релігія цього регіону – іслам.

Брін Джонс народився 17 червня 1961 року в Манчестері. Музику він почав створювати в 1982 році. Його продуктивність вражає: за 18 років активної праці над все новим і новим матеріалом Брін Джонс записав більше 100 альбомів. Багато з них вийшли вже після смерті музиканта і продовжують випускатись по сьогоднішній день. При всій культовості проекту Muslimgauze в колах любителів експериментальної електронної музики, постать Бріна Джонса залишається загадковою навіть для поціновувачів його творчості.

Про життя Бріна Джонса відомо вкрай мало. Він жив сам, не мав дружини та дітей, рідко давав інтерв’ю та не особливо любив заводити нові знайомства. Можливо, що все, чим він займався в житті, це читав книги з історії Близького Сходу та писав музику для свого сольного проекту Muslimgauze. В мережі не знайти велику кількість фотографій Бріна Джонса та бодай скільки-небудь детальний опис його біографії. Загалом, всі ці подробиці і не мають такої вже особливої ваги – коли ми говоримо про діячів умовної «індастріал» сцени, одними з головних ідей якої були практика перманентної провокації та відмова від використання не тільки традиційних музичних практик, але й звичного та загальноприйнятого в другій половині ХХ століття образу музиканта/митця, то і дивитись на постать Бріна Джонса необхідно враховуючи всі ці нюанси.

Що дійсно важливо, так це те, що саме вплинуло на манчестерського хлопця, який не мав жодного відношення до Близького Сходу, не був мусульманином (і не став ним пізніше), не був ніколи в місцях, які виносив в назви композицій, і при відсутності глобальної мережі Інтернет в такому вигляді і масштабі, як ми маємо її сьогодні, що він настільки зацікавився культурою далеких народів і присвятив всю свою творчість цим питанням. Однією з поширених версій є та, що він почув з новин про початок Ліванської війни 1982 року, коли Ізраїль ввів свої війська в Ліван, де вже 7 років точилася війна між місцевим християнським населенням на чолі з фалангістами Башира Жмайєеля та палестинськими збройними угрупованнями, які базувалися в таборах для палестинських біженців, що підтримувалися Сирією. Ізраїль аргументував необхідність вводу військ захистом своїх інтересів та безпекою прикордонних територій – палестинці періодично дошкуляли Ізраїлю на його північному кордоні. Ці події зацікавили Бріна Джонса, який в цей час починав експериментувати з семплуванням та створенням власних треків. Сторону в арабо-ізраїльському конфлікті він обрав арабську.

Далі всі його альбоми будуть мати яскраво виражені близькосхідні мотиви: в своїх композиціях він буде змішувати записи арабських радіопередач, проповідей імамів, спів муедзина, записи суфійських зікрів. Все це буде покладено на близькосхідні ударні інструменти, які задають характерний для арабської музики ритм. Ці впливи близькосхідної культури та історії проявляються у Бріна Джонса не тільки безпосередньо в музиці. Обкладинки та загалом оформлення альбомів Muslimgauze стилізоване під арабську естетику: фотографії бойовиків різних арабських терористичних організацій, жінки в нікабах, релігійні лідери Близького Сходу ХХ століття, стилізація латинських літер під арабське письмо і багато-багато зброї. Естетика «індастріалу» загалом була досить мілітарною, але якщо до Бріна Джонса вона надихалася мілітарною традицією Європи, особливо першої половин ХХ століття, то Muslimgauze став напевно першим, хто звернувся до воїнського духу Близького Сходу. Що вже говорити про назви альбомів та композицій Muslimgauze, які промовляють не гірше, ніж обкладинки з аятолою Хомейні або присвяти альбому Ясіру Арафату та Організації Визволення Палестини: «Abu Nidal», «Vote Hezbollah», «Hamas Arc», «Salaam Alekum, bastard», «Mosaic Palestine», «Return of Black September», «Hamas Cinema Gaza Strip», «Yasser Arafat’s Radio», продовжувати можна безкінечно довго, суть ви зрозуміли.

Безпосередньо вокалу в композиціях Muslimgauze немає. Ми не чуємо голосу Бріна Джонса, який би співав оди Ісламській революції в Ірані, або закликав до звільнення Аль-Акси від сіоністських окупантів. Так званий «меседж» передається через сукупність всіх вищезгаданих елементів. В «індастріалі» політичне висловлювання, яке є надзвичайно важливим елементом жанру, досить часто не артикулюється напряму, а подається через інші канали, в тому числі і за допомоги візуальної складової.  На зворотній стороні багатьох релізів Muslimgauze на різних носіях часто можна прочитати: «Dedicated to P.L.O.», «Dedicated to the Freedom of Palestine», etc. Про арабо-ізраїльський конфлікт Брін Джонс висловлювався в деяких інтерв’ю. Зокрема на закиди про те, що він використовує в своїй творчості теми, які він не бачив на власні очі, і не був в цих країнах, він відповідав:

«Я ніколи не поїду на окуповані землі і інші не повинні. Сіоністи, які живуть на арабській землі і воді, це не туристична приманка. Бути безпосередньо на цих територіях не обов’язково. Таким чином, ви не можете бути проти апартеїду, якщо ви не були в Південній Африці? Ви не можете бути проти сербів, які вбивають мусульман в Боснії, якщо ви не були там? Я думаю, що це не так». «Muslimgauze ніколи не нав’язував і не буде нав’язувати себе будь-якій країні Близького Сходу. Короткий візит туриста не покращує ситуацію. Слава Організації Визволення Палестини».

«Кожен музичний твір Muslimgauze, який оприлюднюється, мотивується політичним фактом, в основному палестинським, але також Іран і Афганістан представляють великий інтерес», – говорить Брін Джонс, виділяючи центральні точки на мапі світу, які викликають в нього інтерес та бажання заявити про них та їхні політичні проблеми західному слухачу.

«Настає час, коли кожній людині і кожній країні доведеться приймати сторону, ОВП або сіоністську, війна, яка вирішить це питання не за горами» – цікаво, що навіть після створення ХАМАС, який також часто фігурує в назвах композицій та альбомів Muslimgauze, Джонс все ж таки визначає ОВП Ясіра Арафата як саме ту організацію, яка представляє всіх палестинців на світовій політичній арені.

«Для мене музика є виходом для гніву зсередини, коли я бачу та чую лайно від ізраїльських прихильників, що є для мене неприйнятним. Я міг би завдати шкоди офісам авіакомпанії El Al [ізраїльська авіакомпанія] або піти далі, але за це б мене було ув’язнено, і тоді мій гнів міг бути завданий тільки чотирьом стінам. Я сподіваюся, що люди використають музику Muslimgauze як відправну точку, і далі дізнаються більше. Постаті Арафата, Хомейні, Каддафі, Хусейна і т.д. продовжують бути джерелом інтересу і натхнення для Muslimgauze» – ось яке завдання ставив перед проектом Muslimgauze Брін Джонс.

Також слід зазначити, що арабо-ізраїльський конфлікт був не єдиним конфліктом, який цікавив Бріна Джонса і в якому б він підтримував певну сторону. Наприклад, одного разу він згадав в інтерв’ю про окупацію Китаєм Тибету, а в його композиціях часто згадувались не близькосхідні мусульманські країни: Афганістан, Індонезія, Чечня.

Ймовірно, що бойовики ОВП, члени ХАМАС, діячі Ісламської революції в Ірані, таліби в Афганістані та звичайні араби в різних країнах Близького Сходу, ніколи і не чули про Muslimgauze, його композицій, не знають, що їхні фотографії друкуються на обкладинках релізів на вінілі, дисках та касетах, і що взагалі десь в Манчестері жив такий Брін Джонс, який переймався їхніми проблемами і підтримував боротьбу, яку вони ведуть.

Цільовою аудиторією Бріна Джонса був саме західний слухач, який часто живе в своєму маленькому світі і не здогадується про те, що десь в іншій частині планети безіменний палестинець за всі десятиліття страждань та принижень відчайдушно жбурляє камінь в ізраїльський танк, аятола в Ірані виголошує промову, яка змінює хід речей на всьому Близькому Сході, а озброєнні групи в Чечні, Афганістані та Лівані відстоюють свої інтереси з автоматами Калашникова в руках. Цей західний слухач інколи і не знає, що демократичний та ліберальний уряд його країни посилає бомбардувальники бомбити країни Близького Сходу, і він, слухач, любитель «індастріалу», езотеричного підпілля та радикальних проявів сучасної культури, інколи також несе за рішення свого уряду відповідальність. Нехай дізнається про все це, вирішив Брін Джонс, а далі робить з цим знанням що забажає.

Активно виступати на концертах Брін Джонс почав лише в 1995 році. Але до своєї смерті в 1999 році встиг зіграти на публіці менше 20 раз. Помер Брін Джонсон, захворівши на запалення легень, яке спричинила рідкісна хвороба крові. Записи Бріна Джонса продовжують виходити і сьогодні. Так, наприклад, в 2018 році світ побачив альбом «Eleven Minarets», котрий вийшов на українському лейблі «Kvitnu», який наразі базується у Відні.

Говорити про музику, яку створював Muslmimgauze можна довго, а описувати всю цю різноманітність в текстовому вигляді взагалі безглуздо, тому пропонуємо вам послухати деякі альбоми та композиції, які ми підібрали спеціально для тих, хто тільки знайомиться з цим унікальним музичним явищем.

Автор: Валентин Дзюбенко

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *