Святослав Вишинський: Езра Паунд як новатор англійського перекладу

Творчий спадок відомого американського поета-модерніста, лауреата Болінгенівської премії Езри Паунда, окрім виключної художньої цінності, являє предмет особливого інтересу в галузі теорії перекладу. Бувши неперевершеним спеціалістом з романських мов, поліглотом, Е. Паунд уже на зорі свого творчого життя розпочинає обширну і багатогранну перекладацьку роботу. Сповідуючи принцип спадковості форм, Е. Паунд закликає наслідувати класичних авторів. Окрім оригінальних…

Сьорен К’єркеґор: народження Віри

“Отож, мої любі, як ви завжди слухняні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо страхом і трепетом виконуйте своє спасіння. Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю». До фи­лип’ян, 2.12–13   Серед усіх майстрів думки, данський філософ і богослов Сьорен К’єркеґор…

Ольга Свиріпа: містицизм у художній літературі

Кабала є однією з найдавніших традицій, заснованих на авраамічних релігіях. Поза всяким сумнівом, вона зробила і продовжує здійснювати величезний вплив на багато сфер культурного і суспільного життя людини. Прослідковуючи все різноманіття явищ, як всередині традиції, так і за її межами, складно зупинитися на якійсь конкретній темі. Тому вважаємо за доцільне розглянути симбіоз літературних і кабалістичних…

“Убивство священного оленя”: незворотність божественного

Йоргос Лантімос — грецький кінорежисер, що гучно заявив про себе стрічкою-антиутопією “Лобстер” на Каннському кінофестивалі у 2015 році. Смислове навантаження, естетична візуалізація та довершений музичний смак Лантімоса змусили з нетерпінням очікувати наступної його роботи, і режисер не змарнував сподівань глядачів. “Убивство священного оленя” — без сумніву, вдала спроба вплести античні архетипи в сюжетну лінію сучасного…

Віталій Щепанський: душа

Душа — водоймище, що виникає перед тобою у вигляді коловороту древнього джерела, звідки виходить світло, що створює ефект дзеркала. Ця субстанція є першосвідком нашого буття в світі. Людині властиво надавати таємничих значень непоясненим феноменам. Подібна властивість свідчить про тісний зв’язок із божественною таємницею. Душа постає не сутністю людини, з якою зіштовхується особистість під час пошуків…

Незгасаючий пломінь «Націократії» Миколи Сціборського

Праця українського державного та військового діяча, Миколи Сціборського, що вийшла друком у 1935 році, на жаль чи на щастя, і досі не втратила своєї актуальності. Минуло майже сто років, а проблеми, висвітлені в книзі, все ще насущні: на теренах нашої країни і досі панують ліберально-демократичні цінності, кадрові залишки комуно-соціалістичної системи, капіталістичні інтереси торгашів-гедоністів та російська…

Ольга Свиріпа: категорія часу у філософській думці людства

Час – одне з центральних понять філософії, в якій воно розглядається як незворотна течія (з минулого через теперішнє у майбутнє), всередині якої відбуваються всі існуючі у бутті процеси, що є фактами. Згідно міфологічного світогляду час циклічний, він є незмінним повторенням вже колишнього. Минуле є зразком для сьогодення. Майбутнє є повторенням сьогодення. Одиниці часу служать для…

12 книг проти сучасного світу

Найбільш поверхнева рефлексія на тему недосконалості сучасності породжує дискурс полярних теорій. На інтуїтивному та емпіричному рівнях будь-яка повноцінна людина усвідомлює, що з цим світом явно щось не так. Що саме і чому так відбувається? Ми підібрали низку філософів, книги яких дадуть відповіді на ці запитання, або хоча б вкажуть вам на правильний вектор у власному…

Віталій Щепанський: Співвідношення священної та профанної історії

Проблема часу і відчуття свого місця в історії продовжує займати одне із ключових місць в академічній філософії. Враховуючи складність цього питання, варто враховувати історичний контекст розвитку проблеми розуміння часу у філософії. З погляду історії української філософії, нами було обрано полемічний трактат «Тренос», який вплинув на формування уявлення про релігійний досвід серед православно-української етнічної та релігійної…

Ecce Homo: як Ніцше став собою

15 жовтня 1888 року у свій сорок четвертий день народження Фрідріх Ніцше починає роботу над рукописом Ecce Homo та завершує її всього за двадцять днів. Це вже третя велика праця німця того року: майже синхронно були написані Антихрист та Сутінки Ідолів. Ecce Homo — остання книга Ніцше. Вже за кілька місяців, в січні 1889 року, він втрачатиме…