Чим є читання у XXI столітті: між Сциллою і Харибдою

Література зараз є невід’ємною частиною життя не тільки певної верстви населення, а буквально кожної людини. В останні роки можна навіть споглядати тенденцію, коли книга стала таким собі «модним трендом». Все частіше інтернет-простір охоплюють світлини привабливих людей з книжками, меми з виразами типу «Читати – це сексуально». У час такої популяризації літературної діяльності постає питання: наскільки…

Турбота про повернення

«Турбота про повернення» до власних витоків стала однією зі знакових проблем для людини на початку ХХІ ст. Звісно, ця проблема існувала завжди, однак нині вона гостро актуалізувалася. «Турбота повертає людині її сутність», так узагальнено можна передати один із пасажів Мартіна Гайдеґера у есе «Лист про гуманізм». Людина, якщо вона мислить себе колективною істотою, нічого не…

До питання свободи

Питання нігілізму сьогодні є одною з ключових проблем філософії та буття людини. Як концепт, нігілізм нерозривно пов’язаний з поняттям Ніщо. Останнє бентежить світлі уми вже сотні й сотні років, особливо активно – починаючи з ХІХ ст. Але звідки у людини така незрозуміла тяга до Ніщо? Де і коли нігілізм починає свою генезу, пожираючи взамін душу людську?…

«Світло – це життя»: музична гармонія Wappenbund

Божественне світло Аполлона втілюється у гармонійних, пластичних формах. Його промені – це стріли, пущені молодим воїном у серце пітьми – матеріальний хаос. Космос і організація, стрункі колони на марші, духовність казарми – це Аполлон. Чоловіки тренуються вбивати супротивника, ряди солдат змикаються у кривавому ритмі війни, тріумфатор входить в арку міських воріт, увінчаний лавровим вінцем –…

Штефан Ґеорґе: вступ до життя та творчості Пророка Нового Рейху

Вашій увазі рецензія на інтелектуальну біографію Штефана Ґеорґе, написану Робертом Нортоном під назвою: «Таємна Німеччина: Штефан Ґеорґе і його коло». Прочитав і поділився враженнями «Пломеню» історик Сергій Заїковський.  Штефан Ґеорґе – одна з найвизначніших особистостей свого часу. Забутий поколіннями, що підняли на своїх стягах ненависні йому цінності. Ви мало дізнаєтеся про нього на університетській лаві,…

Анатолій Лупиніс: провидець вічного пограниччя

«Єдиний спосіб, щось змінити – Це взяти автомат. Або пеpо». 1992 рік Життєвий шлях Анатолія Лупиноса сповнений ніцшеанського подолання і юнґерівської авантюри. Поет, дисидент і комбатант – все це в тій чи іншій мірі описує характер діяльності А.Лупиноса. Він міг абсолютно відчайдушно ходити по коридорах Верховної Ради, дружити з президентами, організовувати військові операції і в той…

6 лайфхаків для запам’ятовування книг

Напевно, всі в своєму житті стикалися з проблемою забування опрацьованих книг. Деколи такі «провали пам’яті» можуть серйозно заважати в житті, коли необхідно швидко видати інформацію щодо тієї чи іншої книги, деколи просто дошкуляють, позбавляючи вас можливості підтримати світську бесіду. Ми вирішили скласти кілька простих порад щодо того, як пам’ятати більше з того, що читаєш. 1…

Мужність створювати мистецтво: Юрій Іллєнко

Cловами української народної пісні Ой горе, горе починається фільм Юрія Герасимовича Іллєнка «Криниця для спраглих». Фільм, що розкриває такі глибинні проблеми як самотність, відчуження, забуття.  Картина є настільки метафоричною, що дозволяє подивитися на ці феномени з двох ракурсів: у вужчому ракурсі ми можемо побачити, як родина поступово перестає бути тією рухомою силою, джерелом енергії та…

Академічна філософія та гуманітаристика: вступ до психології шизомас

Вітчизняну вищу освіту можна розглядати як виразно постмодерний феномен. Мова не йде про те, що абсолютна більшість викладачів українських вузів являє собою армію епігонів постмодернізму. Справа в іншому. Дискурс вітчизняної академічної філософії та гуманітаристики є еклектичним, ацентричним, різноморфним, плюралістичним нашаруванням гетерогенних наративів та метанаративів, і це нашарування є нічим іншим, ніж інтелектуальною матрицею плюралістичної свідомості…

Ігор Луценко: майбутнє, якого Київ не уникне

Завдання киян сьогодні — зосередитися, уявити,  яке місто їм потрібне , і перекинути місточок між тим «завтра» і нашим «сьогодні». Київ гине, тому що кияни відмовилися від майбутнього. З трьох способів, якими можна працювати з майбутнім — мріяти, прагнути і планувати, — вони не використовують жодного. Завдання киян сьогодні — зосередитися, уявити, яке місто їм потрібне, і перекинути…