Націоналістична публіцистика Мірча Еліаде: «Чому я вірю в перемогу легіонерського руху?»

Вашій увазі український переклад статті румунського історика релігії Мірчі Еліаде в часи його участі в легіонерському рухові. 

Анкета Благої Вісті

Відповідає пан Мірча Еліаде

Пан Мірча Еліаде, член Товариства румунських письменників, відповів на питання з нашої анкети «Чому я вірю в перемогу легіонерського руху?»:

Я вірю в долю румунського народу – тому я вірю в перемогу легіонерського руху. Нація, яка на всіх рівнях реальності доводить велич своїх творчих сил, не може ані зазнати поразки на обочині історії, ані загинути в балканській демократії і буржуазній катастрофі.

Мало кого з європейських націй Господь обдарував такою великою кількістю чеснот, як румунів. Мовна єдність межує з дивом (румунська мова є єдиною романською мовою без діалектів). Румуни були найкращими творцями держав у південно-східній Європі. Сила духовної творчості нашої нації засвідчується фольклором, народним мистецтвом, релігійною чутливістю. Чи може народ, що володіє стількома чеснотами – біологічними, державницькими, духовними – зникнути, не виконавши своєї історичної місії? Чи може румунський народ припинити своє існування в найприкрішому за історію людства занепаді, переповнений нещастям і гниттям, окупований євреями та зіпсований чужинцями, деморалізований, зраджений та проданий за кількасот мільйонів лей? Я не можу повірити, що румунський народ тисячу років боровся зі зброєю в руках, аби, врешті-решт, зникнути як боягуз, в дурмані від порожніх слів та алкоголю, ослаблений убогістю та паралізований зрадою. Хто не сумнівається в долі нашого народу, не може сумніватися в перемозі легіонерського руху.

Я вірю в цю перемогу, тому що я, передовсім, вірю в перемогу християнського духу. Рух, що має за джерело та підживлюється християнською духовністю, духовна революція, спрямована в першу чергу проти гріха і негідності – не є політичним рухом. Це християнська революція. Слово Спасителя по-різному бачили та переживали різні християнські народи в ході історії. Але ніколи ще ціла нація всім своїм буттям не переживала християнську революцію; слово Спасителя ніколи ще не розумілося як революція духу проти гріхів і слабкості плоті; ніколи ще ціла нація не обирала в якості ідеалу життя монаха, а в якості нареченої – смерть.

Сьогодні весь світ живе під знаком революції. Але якщо інші народи робили цю революцію в ім’я класової боротьби та примату економіки (комунізм), або держави (фашизм), або раси (націонал-соціалізм), то легіонерський рух народився під знаком Архангела Михаїла та переможе божою благодаттю.

Тому, хоча всі сучасні революції є політичними, революція легіонерського руху є духовною і християнською.

 В той час як усі сучасні революції спрямовані на захоплення влади або суспільним класом, або певною людиною, вищою метою легіонерської революції є порятунок нації: примирення народу з Богом, як казав Капітанул. Тому легіонерський рух відрізняється від усього, що було досі в історії, і перемога легіонерів принесе не тільки відновлення чеснот нашої нації, гідної та могутньої Румунії, але також створить нову людину, що відповідатиме новому цілісному способу життя.

Нова людина ніколи не народжувалася з політичного руху, але завжди з духовної революції, потужної внутрішньої трансформації. Саме так виникала нова людина християнства, Відродження тощо – з перемоги пріоритету духу, подолання духу над плоттю. Нова людина народжується через істинне життя і плодоношення свободи. Я вірю в перемогу легіонерського руху, бо я вірю в свободу, у владу душі над біологічним і економічним детермінізмом. Ті, хто прийшов до Легіону, прийшов тому, що вони почувають себе вільними. Вони перемогли в собі свій інстинкт самозбереження, хиби, що криються в душі будь-якої людини, страх. Легіонер більше не є слугою детермінізму та біологічного інстинкту. Він знає, що «не отримає ніякої користі», «нічого не виграє» від вступу в Легіон. Навпаки, він знає, що це зашкодить його «інтересам», що життя його стане важчим, що він може бути в будь-який момент заарештований або навіть убитий. Всі «інтереси» та інстинкти переможені в ньому великим вільним жестом вступу до руху легіонерів. Можна без перебільшення стверджувати, що єдині люди, які сьогодні в Румунії знають свободу і живуть нею, це легіонери.

Ті, хто не знають Легіон, як і ті, хто бореться з ним, люблять говорити про «диктатуру» і дивуються з того, що багато молодих інтелектуалів спонтанно приєднуються до руху, в якому нібито знищується «особистість» і пригнічується свобода. Я не раз зіштовхувався з несподіваним захопленням наших політиків «особистістю» і страхом, що в Румунії більше не зможе з’являтися «особистість». Мені стало цікаво, скільки «особистостей» створив їх режим свободи. Де вони? Хто вони? І цікаво, що зробили наші політики для людей зі справжньою «особистістю», що народилася з праці генія і його талантів, проте була засуджена до життя посередності або жертви. Що зробили наші політики для Лучіана Блага або Арона Кортуса, для Каміла Петреску, для Перпессічіуса і інших? Що зробили політики для молодого покоління вчених, художників, техніків і мислителів? Назвіть хоча б одну молоду людину з «особистістю», яку «відкрили» політики і призначили на посаду, де вона змогла б приносити свій розум і талант на користь суспільства? Я лише знаю, що так було відкрито купку пройдисвітів, «розумних» секретарів та місцевих мерзотників, якими «омолодили» партійні списки. Ці нові апологети «особистості» настільки ж смішні, наскільки й лицемірні. Я міг би їм принагідно нагадати і про те, що достатня кількість «особистостей» вийшли з найбільш дисциплінованих і строгих католицьких чернечих орденів. Фома Аквінський не схожий на Франциска Ассизького, Бонавентура на Франциска Сальського. Особистість зростає і приносить плоди будь-де, і чим суворіше дисципліна, тим чіткіше проявляється «особистість». Дисципліна не є «диктатурою», як це стверджують ті, хто зводить наклеп на рух легіонерів. Дисципліна породжує особистостей і вимагає їх – оскільки кожен акт послуху може бути актом подолання самого себе, своїх інстинктів і внутрішньої анархії. Акт послуху дає владу над звіром у собі, що прагне сховатися за відмовками, в комфортності, в маскараді. Дисципліна зміцнює людину, створює йому особистість. Тому середньовічні феодальні лицарі були такими вільними і мужніми, бо вони присягали на вірність (fides, trust, treve) Вождю…

Я вірю в перемогу легіонерського руху, бо я вірю в любов. Тільки любов перетворює звіра на людину і замінює інстинкти свободою. Dilige et quod vis fac, говорив Блаженний Августин: «люби, і роби, що хочеш!». Той, хто любить правду, той вільний. Любов перетворює сутність людини. І свобода, що завойовує люблячого індивіда, нікого не буде обділяти, нікого не змусить страждати. Легіонери – не тільки товариші один одному, але й брати. І хвиля любові така сильна, що ми повинні сподіватися, навіть якби тут була лише одна вона, на відродження румунського народу, тобто – на перемогу легіонерського руху.

Вірю в долю нашого народу; вірю в християнську революцію нової людини; вірю в свободу, в особистість і в любов. Тому я вірю в перемогу легіонерського руху, в гідну і сильну Румунію, в новий стиль життя, який перетворює багатства румунської душі в духовні цінності всесвітнього значення…

Мірча Еліаде, газета Buna Vestire, 1937, 17 грудня

Переклад із румунської підготував Сергій Заїковський
Переклад здійснено спеціально для літературного клубу «Пломінь»

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *