Російська експансія в Лівані: початок роботи російських компаній в Лівані, як сигнал про нову ціль російського імперіалізму

Грудень 2018 року – січень 2019 року для Лівану ознаменувались, зокрема, завершенням довгого процесу підписання низки договорів на розробку нафтових та газових родовищ з трьома компаніями. Однією з цих компаній є російський «Новатек». Перемовини між урядом Лівану та компаніями (окрім росіян, це французи «Total» та італійці «Eni») тривали з 2013 року. Частина родовищ знаходиться на спірних морських територіях, права на які заявляють Ліван та Ізраїль. За різними оцінками потенційна вартість родовищ доходить до 600 мільярдів доларів. Це близько 850 мільйонів барелів нафти та 2.7 трильйона кубометрів газу. Мухаммед Каббані, голова комітету з енергетики Лівану, в інтерв’ю російським ЗМІ заявив наступне: «Дуже важливо, що «Новатек» – російська компанія. Це має політичне значення. Її присутність не дозволить Ізраїлю здійснювати агресивні акції в ліванських водах. Я думаю, співпраця трьох цих компаній буде дуже успішною і піде на користь Лівану». Окрім цього, «Роснефть» отримала в операційне керування на 20 років термінал по зберіганню нафтопродуктів в Тріполі (друге за розміром місто Лівану). Що це означає для близькосхідної та світової політики?

Провальні дії російських військових та найманців в Сирії змушують Російську Федерацію продовжувати шукати нові напрямки для посилення свого впливу в регіоні. Ліван виглядає надзвичайно цікавим варіантом, враховуючи його територіальне розміщення, природні ресурси, а також своєрідний політичний клімат. З 1975 року, коли в Лівані почалася так звана Громадянська війна, яка закінчилась в 1990 році, по сьогоднішній день країна перебуває в складному політичному та економічному стані. В країні проживає велика кількість різних етнічних та релігійних громад, чиї інтереси часто розходяться, а погляди на те, якою має бути зовнішня політика Лівану, кардинально відрізняються.

Члени «Хізбалли»

В 1982 році в Лівані була створена воєнізована організація, яка згодом стала політичною партією, «Хізбалла». Шиїтський рух, який було створено під безпосереднім впливом і протекцією Ірану, по сьогоднішній день має тісні зв’язки з владою аятол та Сирією. Створювалась «Хізбалла» як військове формування задля протистояння ізраїльській армії на півдні Лівану. Проте, дуже швидко її вплив розширився і сьогодні члени партії займають 2 міністерських крісла та 13 (зі 128) місць в парламенті Лівану.

Таким чином, будучи безпосередньо пов’язаною з Іраном та режимом Башара Асада в Сирії (члени руху беруть участь в бойових діях в Сирії на боці урядових військ), «Хізбалла» є очевидним союзником Росії та провідником її інтересів в ліванській політиці. Не обійшлося без «Хізбалли» і в питанні ліванських природних ресурсів та їх розробок російською компанією.        

Деякі джерела зазначають, що делегації «Хізбалли» за деякий час до підписання договорів дуже часто навідувались до Москви. Вірогідніше за все, що, окрім питання війни в Сирії, основною темою розмов були саме нафтогазові договори, отримати які хотіла російська компанія. Можемо припустити, що ліванські шиїти з «Партії Аллаха» запропонували Москві наступні умови: вони організовують угоду по частині ліванського уряду, а росіяни в свою чергу коригують свої дії на лівансько-сирійському кордоні в бік, який вигідний «Хізбаллі». Справа в тому, що цей кордон Росія почала прибирати до рук ще в червні 2018 року. Окрім контрабанди між Сирією та Ліваном (ціна на звичайні побутові товари в Лівані на щабель вища, ніж в Сирії), цей кордон є необхідним для «Хізбалли», адже саме через нього вони отримують зброю через Ірак та Сирію від Ірану, а назад відправляють ліванський гашиш, ціна на який є однією з найбільших в Європі та арабських країнах. Плюс, переговори Москви та Тель-Авіва, звичайно, також діють на нерви Ірану, Сирії та «Хізбаллі», тому питання договорів теж могло розігруватись ліванськими шиїтами як важіль впливу на представників російського уряду.

Проте, далеко не всі в Лівані в захваті від «Хізбалли», Ірану, Сирії та їхнього союзу з Російською Федерацією. Християни-мароніти, які в ліванській політиці представлені здебільшого партією «Катаіб», традиційно виступають проти будь-якого іноземного впливу на Ліван, особливо сирійського. Сирія, війська якої знаходились в Лівані аж до 2005 року, що означало фактично окупацію країни, розглядається ліванськими правими християнами як ворог Лівану. В свою чергу таке ж відношення «Катаіб» і до внутрішніх союзників Сирії в Лівані – «Хізбалли».

Сьогодні  «Катаіб» та інші християнські партії Лівану загалом позитивно дивляться на розробку нафтогазових родовищ, не особливо акцентуючи увагу на тому, хто саме буде займатись цією справою. Початок видобування нафти та газу розглядається ліванським суспільством як можливість для ліванської економіки вийти з тривалої кризи. Створення робочих місць та наповнення бюджету країни – ось позитивні сторони, які воліють бачити втіленими в життя звичайні ліванці.

Але не варто забувати, що поява в країні великих російських компаній, які займаються нафтою та газом (додамо сюди воєнний договір між Росією та Ліваном лютого 2018 року), означають дещо більше, ніж просто реалізація росіянами бізнес амбіцій. В Лівані про це вже говорить, зокрема, Валід Джумблат – керівник Прогресивно-соціалістичної партії та один з лідерів общини друзів. Він заявив, що подібні договори говорять про розподіл арабського світу між «росіянами та персами».

Політичний вплив на Близькому Сході Російська Федерація бажає лише підсилювати, а опорою для цього буде використовувати Сирію та Іран. Відношення Лівану та Сирії багато в чому нагадують стосунки між Україною та Росією. Сирія продовжує просування панарабістських ідей, бачачи Ліван частиною «Великої Сирії». Мароніти в Лівані, натомість, виступають проти такого погляду на те, якою має бути їхня країна, і воліють бачити її незалежною. Політичні партії Лівану по сьогоднішній день можна умовно розділити на дві великі групи: просирійські та антисирійські.

Ліванським християнам-націоналістам варто замислитись над тим, кого вони пустили в свій дім, і чи не означає прихід російських друзів Сирії «Новатек» і «Роснефть» початок повернення тієї окупації, якої вони з полегшенням позбулись в результаті Кедрової революції 2005 року?

Автор: Валентин Дзюбенко

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *