ШАС: сефардські ультраортодокси в політиці Ізраїлю

В квітні 2019 року в Ізраїлі мають відбутись дострокові вибори до парламенту – Кнесету. Ізраїльське суспільство сильно політизоване, тому ця подія досить очікувано викликає велику кількість дискусій. Ледь не щодня у ЗМІ з’являються нові заяви політиків щодо прогнозів результатів виборів, критики своїх конкурентів, спроб підвищити свої власні шанси на проходження до Кнесету. Разом з цим, росте і рівень суперечок на ізраїльських кухнях. Відношення кандидатів до палестинського питання, економічні програми партій, звинувачення тих або інших політиків в корупції – все це та багато іншого стає головною темою ізраїльтян на найближчі місяці.

На минулих виборах, які відбулися в 2015 році, найбільшу кількість місць в парламенті (30 місць зі 120) отримала партія «Лікуд», лідером якої є прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу. Партія «Лікуд» є правоцентристською партією, яка формувалася як певний альянс правих світських націоналістів та лібералів. Друге місце в 2015 році зайняли умовно лівоцентристські партії «Авода» та «Ґа-Тнуа», які об’єдналися під назвою «Сіоністський табір». Вони отримали 24 депутатських мандати. Окрім цих партій з досить звичними для світової політики програмами та політичними орієнтирами (але, безумовно, з низкою виключно ізраїльських особливостей), які можна назвати мейнстрімними, існує ряд партій та рухів, які мають досить специфічну суспільно-політичну позицію та свій власний електорат, який приводить ці партії до парламенту. Раніше ми вже описували історію Націонал-релігійної партії Ізраїлю «МАФДАЛ», ідеологія якої фактично виходить з праць релігійних сіоністів середини ХІХ – початку ХХ століть, і основним електоратом якої є сучасні релігійні сіоністи, які здебільшого проживають в поселеннях. Ця партія не є єдиною в ізраїльській політиці, яка визначає релігію як надзвичайно важливу компоненту своєї політичної програми. Іншою такою партією є «ШАС» – ультраортодоксальна партія, яка орієнтується на захист інтересів ортодоксальних іудеїв, в першу чергу сефардів (субетнос євреїв, до якого належать вихідці з Іспанії та Північної Африки).

Овадія Йосеф

Партія «ШАС» була заснована в 1984 році низкою іудеїв сефардів, які виступили проти того, що партія «Аґудат Ісраель» (партія, що представляє інтереси ортодоксальних ашкеназьких (субетнос євреїв, до якого відносяться нащадки німецьких та східноєвропейських євреїв) іудеїв), на їхню думку, недостатньо займається питаннями євреїв сефардів. Головами партії стали Нісім Зеєв та Шломо Даан, але справжнім керівником, духовним лідером та символом партії на довгі роки став Овадія Йосеф – головний сефардський рабин Ізраїлю. Окрім нього, створення партії з релігійних лідерів підтримав і рабин Еліезер Шах – духовний авторитет іудеїв, які є послідовниками одного з напрямів іудаїзму, відомого як «Литваки». Еліезер Шах, як і всі «литваки», був ашкеназьким євреєм, а його підтримка заснування сефардської партії скоріш за все була пов’язана з тим фактом, що «литваки» традиційно виступають проти хасидського напряму в ортодоксальному іудаїзмі, прихильники якого в свою чергу і були основою руху, а пізніше партії «Аґудат Ісраель». Але в результаті в 1992 році Овадія Йосеф та Еліезер Шах розсварилися через питання вступу партії «ШАС» до коаліції, головою якої був Іцхак Рабин.

«ШАС» це акронім від івр. Шомрей Тора Сфарадім (приблизно перекладається як «сефарди – хранителі Тори»). Повна назва партії – «Всесвітнє об’єднання сефардів, які виконують Тору». В Ізраїлі кожна політична партія отримує декілька літер, якими вона позначається в списках під час виборів. «ШАС» отримала дві літери «ש – шин» та «ס – самех».

Партія керується так званою Радою мудреців Тори, яка вирішує всі основні питання, в тому числі і назначає керівників партії. З часу заснування партії і аж до своєї смерті в 2013 році цією Радою керував Овадія Йосеф.

Овадія Йосеф (зліва) разом з прем’єр-міністром Ізраїлю Беньяміном Нетаньягу (в центрі)

Можна з впевненістю стверджувати, що попит на подібну партію в Ізраїлі був: вже на виборах до Кнесету в 1984 році «ШАС» потрапила до парламенту, отримавши 4 місця. Більш того, за «ШАС» голосували не лише сефардські ортодокси, але й ашкеназькі євреї, які в силу різних обставин не були задоволені діяльністю «Аґудат Ісраель». Іцхак Перец, тодішній голова фракції «ШАС» в парламенті, ще й отримав посаду Міністра внутрішніх справ. Справжній успіх для релігійної партії, яка щойно з’явилась і акцентує свою увагу на проблемах досить вузької групи населення Ізраїлю. Щоправда міністром Іцхак Перец пробув близько двох років, після чого добровільно склав свої повноваження. Причиною стало те, що він відмовився визнавати євреями тих, хто пройшов ґіюр (обряд переходу в іудаїзм, коли не-єврей стає євреєм) в синагогах реформістського та консервативного напрямів іудаїзму, тобто в неортодоксальних його течіях. Цей випадок далеко не єдиний в історії партії «ШАС», коли члени партії ставили релігійні переконання вище інших факторів та інтересів.

Як і у випадку з релігійними сіоністами, ортодокси під керівництвом Овадії Йосефа вважали релігійні закони першочерговими для виконання, в той час як світські постанови, на їхню думку, мали виходити з релігійного джерела, в першу чергу з Тори та іудейського релігійного права – Галахи.

На наступних виборах «ШАС» отримали вже 6 місць в Кнесеті – більше отримали лише «Авода» та «Лікуд». Разом з цим, члени партії отримали вже два міністерських портфеля – міністрами абсорбції та внутрішніх справ стали Іцхак Перец та Арьє Дері. Подальші успіхи на виборах партія неодмінно повторювали, отримуючи все більше місць та міністерських крісел. Наприклад, в 1999 році сефардські ультраортодокси ввійшли в Кнесет в кількості 17 чоловік. Четверо партійців стали міністрами.

Політичний голова партії Арьє Дері довгий час звинувачувався різними політиками в корупції та перевищенні службових обов’язків, що зрештою закінчилось судом та вироком у вигляді трьох років позбавлення волі і забороною займатися політикою протягом семи років. Строк пізніше було пом’якшено і Арьє Дері опинився на свободі раніше.

Члени партії «ШАС»

«ШАС» не зникає з політичного радару Ізраїлю по сьогоднішній день, постійно опиняючись в парламенті і, частіше за все, входячи в провладну коаліцію. Не змінили це ані звинувачення керівних осіб в корупції, ані смерть духовного лідера партії Овадії Йосефа в 2013 році. Його відхід, безумовно, сильно вдарив не тільки по партійним членам, але й по виборцям, які часто голосували скоріше не за саму партію «ШАС», а за постать Овадії Йосефа, за його авторитет та принципову позицію.

Овадія Йосеф відомий, зокрема, своїми скандальними заявами. Так, наприклад, в 2000 році він заявив, що євреї, які загинули під час Другої світової війни, насправді отримали відплату за свої гріхи, вчинені ними в минулих життях. В кабалі (іудейська містична традиція) існує досить складна концепція переселення душ після смерті і, ймовірно, що Овадія Йосеф мав на увазі саме її.

Проте, можна уявити якій критиці піддало його ізраїльське суспільство за подібне трактування новітньої єврейської історії. В подібному ключі він висловлювався і з приводу природних катаклізмів, що траплялися в США, називаючи їх помстою Бога за неправильне ставлення до Ізраїлю з боку американських політиків. До переговорного процесу з палестинцями Овадія Йосеф відносився з насторогою, інколи коментуючи їх на кшталт: «Як можна жити в мирі зі зміями?», «Мусульмани – не розумні. Їхня релігія потворна так само, як і вони». А не євреї, на думку Овадія Йосефа, були створені виключно для того, щоб служити євреям. Складно уявити собі іншу демократичну країну в світі, де подібні заяви духовного лідера призводили б лише до невеличких дискусій та не переростали б у щось більше. Після всіх цих заяв партія не була заборонена, ніхто з депутатів не був відсторонений від роботи, а сам Овадія Йосеф не поніс жодних санкцій.

Основною діяльністю Овадії Йосефа, як рабина, було написання книг, в яких він трактував та коментував Галаху – іудейське право, яке регулює абсолютно всі сторони життя віруючого іудея. Він критикував секулярних євреїв, які не виконують закони Тори, порівнював їх з ідолопоклонниками та взагалі вважав не євреями. Цікаво те, що, не дивлячись на всю суворість ультраортодоксальних іудейських законів, Овадія Йосеф розробляв в своїх працях ідею того, що в деяких галахічних питаннях можливе послаблення. Наприклад, незаміжнім жінкам, вважав рабин, дозволяється не підбирати волосся, а хлопчики та дівчата можуть навчатись разом до 9 років. Разом з цим, в публічних заявах він підтримував загальний погляд ортодоксів на службу в армії, але, як говорять наближені до нього особи, в приватних розмовах висловлювався за інтеграцію молодих ортодоксів в суспільне життя та армію. Однією з галахічних постанов Овадії Йосефа був дозвіл жінкам зниклих безвісті ізраїльських військових вдруге одружуватись. До так званого «ЛГБТ» руху партія «ШАС» та Овадія Йосеф ставились негативно, вважаючи, що стосунки, які пропагують активісти «ЛГБТ» руху, призводять до руйнування ізраїльського суспільства.

В 2005 році декілька палестинців були затримані в зв’язку зі звинуваченнями в підготовці замаху на Овадію Йосефа.

Шалом Коен

Після смерті духовного лідера «ШАС» Раду мудреців Тори очолив Шалом Коен. До цього він був членом цієї ради з часу заснування партії.

Причина успіху партії «ШАС» криється не тільки в тому, що в Ізраїлі проживає велика група сефардських ортодоксальних іудеїв, які мали б голосувати за подібну партію. Партія відома своєю роботою в освітній сфері. За роки існування партії було відкрито величезну кількість дошкільних та шкільних освітніх установ. Організація спеціальних освітніх програм з релігійного права та вивчення традицій іудаїзму, проведення літніх таборів для дітей та підлітків, допомога релігійним репатріантам та малозабезпеченим сім’ям – все це та ще багато інших соціальних програм вже більше 30 років забезпечує «ШАС» необхідною кількістю голосів на виборах. З великою долею ймовірності можна прогнозувати, що так станеться і на виборах цього року.

Автор: Валентин Дзюбенко

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *