Танок життя на власному похороні: новий альбом Essence! гурту Death in June

Essence! Сутність! Есенція! Чистий, глибинний зміст, звільнений від будь-яких нашарувань, зумовлених впливами часу, обставин, матерії. Ми чуємо цю сутність. «Відлуння минулого відбивається у відлуннях сучасності, воєнні злочини закінчено, і рабський дзвоник кличе назад».

Поява нового Death in June стала справжньою несподіванкою для тих небагатьох, хто зберіг лояльність меланхолічній ексцентричності неофолку. Жанр, як відомо, давно віджив своє, і після кількох хвиль популярності, здавалося б, остаточно канув у лету. Те, що ми чуємо сьогодні, сміливо можна назвати завершальним акордом 40-річної історії синтезу експериментальної музики (індастріалу та постпанку), експериментальної філософії (від Юліуса Еволи і Юкіо Місіми до Чарльза Менсона) та експериментального епатажу. З часом більшість митців, що мали відношення до цього напівезотеричного кола, що об’єднувало людей на перетині зацікавленості в окультизмі, екстремальних політичних ідеологіях та нових тенденціях у розвитку музики з середини 80-их років, відійшла від «сутності» жанру, формуючи щось зовсім відмінне та все більше й більше віддаляючись від бренду «неофолк». Серед музичних проектів, що не виявили бажання остаточно порвати з минулим та стабільно випускали «еталонні» альбоми, можна згадати хіба що Rome. Інші вагомі музиканти, як то Майкл Мойніган з Blood Axis або Уве Нольте з Orplid, здається, повністю втратили інтерес до музики.

І тут ми почули справжні розкати грому в нічному зимовому небі. 2018 рік відзначився виходом альбомів усіх трьох «титанів» та співзасновників жанру: Current 93, Sol Invictus, і тепер от ми маємо можливість почути новий Death in June. І якщо Current 93 уже давно нікого не дивує, то інші два проекти цілком чітко та урочисто заявили, що ці два альбоми (Necropolis та Essence!) стануть завершальними. Спокійного та домашнього Уейкфорда нудить від звинувачень у прихильності до ультраправих, а Дуглас П. нарешті відкрив нам власну сутність, показав, як звучить «Падіння янгола» та що лишиться після того, як Death in June перетвориться на прах.

Трохи контексту. Цей альбом – перший повноцінний повноформатник із часів Peaceful Snow (2010 рік), колаборації між Дугласом П. та словенським піаністом Міро Снайдром. Цей дует, в тому числі – з баяном та «Ти ж мене підманула» в репертуарі, ми могли спостерігати вживу в Одесі та Києві під час туру The Honour Of Silence 2015 року. Наступний альбом – The Snow Bunker Types (2013 рік) – це первинна версія Peaceful Snow, по звучанню та концепції аналогічна до попереднього повноцінного альбому Death in June, The Rule Of Third. Мало буде сказати, що він розчарував всіх пошановувачів творчості Дугласа П.

До виходу The Rule Of Thirds у 2008 році Death in June існував майже виключно в рамках різноманітних колаборацій: з Юліусом Альбіном, з Девідом Тібетом, з Тоні Уейкфордом та Патріком Лігасом. Про те, наскільки мало спільного з «сутністю» Death in June має найпопулярніший альбом гурту NADA! 1985 року можна дізнатися, порівнявши творчість головного «архітектора» альбому Патріка Лігаса (Sixth Comm/6<omm) та The Rule Of Thirds. Здавалося б, без втручання «сторонніх рук» Death in June автоматично редукується до акустичної гітари, набору з трьох-чотирьох акордів, інколи – гучних семплів та, звісно ж, войовничих самурайських віршів – про Європу, про руни, про Вуковар, про смерть бога, про невблаганність долі, особливо якщо твоя доля – це війна та велич.

І от тепер ми маємо в руках Essence! Сутність Death in June. Цей альбом не має нічого спільного з мінімалізмом The Rule Of Thirds. Він радше відсилає нас до «золотого віку» гурту, до 1986-1995 років – з такими шедеврами, як The Wörld Thät Sümmer, Brown Book, But, What Ends When The Symbols Shatter? та Rose Clouds Of Holocaust.

Про те, що щось наближається можна було почути ще три роки тому. Тоді проект нового альбому мав назву What Will Become of Us? В інтерв’ю для Heathen Harvest Дуглас П. говорив про те, що хоче випустити останній альбом у 2016 році, на своє 60-річчя, хоча й без впевненості в тому, що новий матеріал взагалі вийде. Це однозначно мало бути щось інше, відмінне від попередніх мінімалістичних записів. Про вихід нового альбому оголосили лише наприкінці вересня 2018-го, майже відразу вийшов і тизер, на основі якого уже можна було зробити висновок про новий етап історії Death in June. Уже в другій половині листопада, а саме 21 та 28 числа, на хорватському національному радіо було презентовано чотири треки з нового альбому, які лише підтверджували сформоване тикером враження.

Певний план по символічним датам та актам було виконано ще в минулому році, коли Дуглас П. оголосив про закінчення 40-річної концертної діяльності (включаючи період виступів в складі Crisis з 1977 року) в Тель-Авіві, назвавши цей міні-тур «Останнім поцілунком Святої Землі». Цьому «остаточному» завершенню концертної діяльності передував зворушливий виступ з усіма «вижившими» корифеями жанру на фестивалі Runes & Man в Лейпцигу, до речі – також останньому.

Але на цьому синхронічність та символізм, звісно ж, не завершилися. Дивним чином запланований на перші дні Йолю (30 листопада) вихід альбому співпав із початком суворої зими на наших теренах, хоча протягом останніх кількох років сніг випадав лише в другій половині грудня, та з частковим введенням воєнного стану.

Автор: Сергій Заїковський

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *