Жінки в алхімії

Точно відомо, що жінки брали участь у практиці алхімії із самих її початків, але записи про це дуже убогі. Марія Пророчиця, також відома як Марія Єврейка, напевно найвідоміша жінка-алхімік. Жодна із її письмових робіт не збереглась, але вважається, що вона жила близько 3 століття. Легенда каже, що «бейн-марі» (пароварка) була названа в її честь.

 

У 17 столітті один із манускриптів Антоніо Нері, «Tesoro del Mondo» (Скарб світу), описує як три жінки використовують алхімічне устаткування. Цілком можливо, що це були черниці, виховані у тій же церкві, яка спонсорувала навчальну систему для Нері. Монастирі часто були доволі забезпеченими та мали власні аптеки. У Нері були сестри та брати, і одна із сестер пішла у монастир, розташований у північній стороні Флоренції, недалеко від лабораторії, де Антоніо практикував алхімію та виготовляв скло. Той факт, що жодні конкретні імена співробітниць Нері не зазначені, не означає, що нам не слід відзначити їхній вклад у народження ранньомодерної науки.

 

Протягом року свого висвячення у Католицькій Церкві Антоніо Нері почав амбіційний трактат, який він власноруч ілюстрував та присвячував «всій алхімії». Шість ілюстрацій у цьому манускрипті, завершеному у 1600 році, зображають жінок за обладнанням. Не дивно, що деякі алхіміки у 16 столітті були жінками. Дивно знайти згадки про це у історичних записах. Конкретний опис участі жінок у алхімії зустрічається вкрай рідко. Два малюнки у манускрипті Нері показують жінок-алхіміків за роботою. 

У обох випадках лаборант стоїть поза виділеним фрагментом пристрою, дивлячись вперед, складаючи враження доречності у виконаному портреті. Іншими словами, Нері зображає своїх співробітників коло їхніх робочих місць за практикою мистецтва. Перший малюнок зображає печі і посудини, які використовувались для виготовлення рідкої ртуті з руди. Другий показує інший тип печі, із «вежею», яка використовувалась як ефективний спосіб виготовлення білил (білого оксиду свинцю). Ці малюнки є частиною більш широкого набору двох десятків подібних малюнків, кожен з яких зображує обладнання, яке використовується для приготування конкретного продукту, більшість із них включає в себе піч і скляний посуд. Дев’ять із них зображують когось одного, (або в одному випадку, двох чоловіків) за устаткуванням. Оскільки манускрипт є книгою рецептів, то він фактично не містить персональних даних. Однак, контекст цих ілюстрацій вказує на те, що, як і у їхніх колег чоловіків, усі зображені індивіди мають свої особливі обов’язки та спеціалізацію за робочим місцем.

Три інші ілюстрації у манускрипті варті уваги через те, що також зображають жінок. Ці малюнки показують деталі кухні та догляду за нею; вони можуть називатися більш традиційно жіночою роллю у 16 столітті. Дві з цих ілюстрацій присвячені відповідним мистецтвам підготовки рослин і тварин. Вони показують як жінки працюють поруч із чоловіками, виконуючи різні завдання. Третя ілюстрація показує медичні димні намети, за якими доглядають жінки. В одному із них на лавці сидить нагий чоловік-пацієнт, вдихаючи випари, що подаються всередину великою посудиною, яка стоїть над вогнем. Схожі приготування, як відомо, використовувалися для лікування захворювань шкіри, спровокованих проказою чи сифілісом.

 

Переклад: Ольга Свиріпа
Джерело: forgotten-knowledge.com.ua